Мінімальне податкове зобов'язання: як з ним бути?
З моменту запровадження в Україні інституту мінімального податкового зобов'язання (МПЗ) у власників сільськогосподарської землі та інвесторів виникає чимало практичних непорозумінь. Часто громадяни помилково вважають МПЗ новим додатковим земельним податком або стикаються з тим, що податкова служба неправомірно вимагає сплати МПЗ від власника «паю», земля якого давно перебуває в офіційній оренді.
Розглянемо, що являє собою МПЗ згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), хто фактично повинен його сплачувати та як діяти, якщо податкова нарахувала його помилково.
Що таке МПЗ та як воно розраховується?
Мінімальне податкове зобов'язання — це не окремий додатковий податок, а встановлена державою мінімальна розрахункова сума податків, яка обов'язково має надійти до бюджету з кожного гектара сільськогосподарської землі.
До заліку МПЗ зараховуються фактично сплачені протягом року платежі:
земельний податок (плата за землю);
податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (сплачені з доходів найманих працівників або з виплаченої власникам орендної плати);
єдиний податок (для агровиробників 4 групи спрощеної системи).
Базовий розмір МПЗ обчислюється на основі нормативної грошової оцінки (НГО) ділянки: починаючи з 2025 року розрахункова ставка становить 5,7% від НГО, але не менше 1400 грн/га — для ріллі, і не менше 700 грн/га — для інших видів угідь.
Хто є платником: користувач чи власник?
Законодавство чітко розмежовує обов'язок щодо сплати МПЗ залежно від наявності зареєстрованого землекористувача.
Якщо земля перебуває в офіційній оренді або користуванні (зокрема на підставі емфітевзису):
Згідно з п. 38-1.3 Податкового кодексу України, у разі передачі земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, мінімальне податкове зобов'язання визначається виключно для орендарів та фактичних користувачів. Офіційні агропідприємства покривають цю розрахункову суму за рахунок сплати ПДФО з орендної плати, податків за найманих працівників та єдиного податку. Для орендодавця (власника землі) жодних додаткових нарахувань виникати не повинно.
Якщо земля використовується без оренди або пустує:
Якщо ділянка обробляється власником самостійно (одноосібно), передана за усними домовленостями без реєстрації договору або просто не використовується, платником МПЗ є безпосередньо власник земельної ділянки. Якщо земля перебувала без офіційного договору лише частину року, МПЗ нараховується пропорційно кількості повних місяців відсутності зареєстрованої оренди.
Реалії практики: чому податкова помилково нараховує МПЗ власникам?
Попри імперативну норму закону та офіційні роз'яснення самої ДПС, на практиці масово виникають ситуації, коли контролюючі органи формують та надсилають фізичним особам — власникам ділянок податкові повідомлення-рішення (ППР) із вимогою сплатити МПЗ.
Це відбувається через технічні збої та неузгодженість обміну даними між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (ДРРП) та внутрішніми реєстрами податкової. У результаті податковий орган «не бачить» зареєстрованого права оренди й помилково виставляє рахунок орендодавцю. Або ж просто не розуміє, що МПЗ сплачує саме землекористувач і тоді надсилає ППР як власнику, так і орендарю.
Ключові правила для фізичних осіб та юридичних осіб
Фізичні особи (громадяни — власники «паїв»)
Для фізичних осіб обов'язок самостійно подавати звіти щодо МПЗ відсутній: податкова служба самостійно формує та надсилає ППР на підставі наявних у неї реєстрів. Якщо земля обробляється самостійно, сплатити нараховане зобов'язання необхідно протягом 60 днів із моменту отримання повідомлення.
Якщо ж земельна ділянка офіційно передана в оренду агропідприємству чи фермеру за зареєстрованим договором, контролюючий орган взагалі не має права визначати МПЗ фізичній особі. Усі зобов'язання перед бюджетом у такому разі виконує безпосередньо орендар.
Юридичні особи (компанії та агровиробники)
Юридичні особи розраховують мінімальне податкове зобов'язання самостійно у складі щорічної податкової декларації. Підприємство зводить суму всіх фактично сплачених податків (плата за землю, ПДФО, військовий збір, єдиний податок) і порівнює її з розрахунковим МПЗ (5,7% від НГО площ в оренді).
Якщо сума фактично сплачених податків дорівнює або перевищує розрахункове МПЗ, жодних додаткових платежів до бюджету не виникає. Якщо ж виникає позитивна різниця, компанія доплачує її до бюджету в строки, встановлені для річного податкового декларування.
Що робити, якщо податкова нарахувала МПЗ помилково?
Перевірте Електронний кабінет платника: регулярно перевіряйте стан розрахунків із бюджетом та наявність сформованих податкових повідомлень-рішень.
Не сплачуйте податок поспіхом: сплата незаконно нарахованого зобов'язання призведе до виникнення переплати, повернути яку з державного бюджету вкрай складно.
Подайте скаргу до ДПС: зверніться до контролюючого органу із заявою/скаргою про проведення звірки даних та скасування неправомірного ППР, додавши підтвердження офіційної оренди.
Висновок
Мінімальне податкове зобов'язання — дієвий механізм держави для виведення агросектору з тіні, однак він вимагає уважності від власників ділянок.
Головне правило для інвестора та власника: земля повинна перебувати в офіційно зареєстрованій оренді. Це не лише гарантує отримання регулярного доходу, але й повністю покладає сплату МПЗ на орендаря. Якщо ж контролюючий орган припустився помилки та надіслав повідомлення-рішення орендодавцю, своєчасне звернення зі скаргою на підставі п. 38-1.3 ПКУ дозволяє скасувати неправомірні нарахування.
Корисні матеріали та зразки скарг:
Готові шаблони заяв та скарг щодо скасування неправомірних ППР ви можете завантажити в нашому Telegram-каналі «ЗЕМЛЕХАБ».
Олег Простибоженко, адвокат, кандидат юридичних наук, автор YouTube-каналу «ЗЕМЛЕХАБ»
