Земельний податок: як і хто має його платити?
Купівля земельної ділянки або отримання її у спадок — це не лише набуття цінного капітального активу, а й виникнення обов'язку зі сплати податків. Одним із ключових платежів для власників та користувачів землі є земельний податок.
З відкриттям ринку землі для юридичних осіб та регулярними змінами в адмініструванні податків у власників ділянок виникає чимало практичних питань: хто саме повинен платити, які діють ставки, чи є пільги та чим принципово відрізняється сплата податку фізичною особою від юридичної особи?
Розглянемо всі нюанси нарахування та сплати земельного податку відповідно до норм Податкового кодексу України (ПКУ).
Хто є платником земельного податку та коли виникає обов'язок?
Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є:
Власники земельних ділянок та земельних часток (паїв);
Постійні землекористувачі (юридичні або фізичні особи, яким надано право постійного користування).
Момент виникнення обов'язку:
Обов'язок зі сплати земельного податку виникає виключно з дня державної реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 287.1 ПКУ).
База оподаткування та розміри ставок
Базою для нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки, яка останні три роки щорічно індексувалася на розмір індексу інфляції (ст. 271 ПКУ). Іншими словами – розмір земельного податку останні роки зростав пропорційно до зростання інфляції.
Конкретний розмір ставки встановлюється органами місцевого самоврядування (місцевими радами) в межах граничних розмірів, закріплених у ПКУ:
1. Для ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (ст. 274 ПКУ):
Землі загального користування — не більше 1% від НГО;
Сільськогосподарські угіддя — у межах від 0,3% до 1% від НГО;
Лісові землі — ставка становить 0,1% від НГО;
Інші земельні ділянки — не більше 3% від НГО.
2. Для ділянок, де нормативна грошова оцінка не проведена (ст. 277 ПКУ):
Розрахунок здійснюється від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області, помноженої на площу ділянки;
Для сільськогосподарських угідь ставка становить від 0,3% до 5% від середньої НГО по області;
Для лісових земель — 0,1% від середньої НГО по області;
Для інших земель — не більше 5% від середньої НГО по області.
Пільги зі сплати земельного податку: хто має право не платити?
Податковий кодекс України чітко розмежовує правила застосування пільг для фізичних та юридичних осіб.
Пільги для фізичних осіб (ст. 281 ПКУ)
Від сплати земельного податку повністю звільняються окремі пільгові категорії громадян (п. 281.1 ПКУ):
Особи з інвалідністю I та II групи;
Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
Батьки, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
Пенсіонери (за віком);
Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати податку застосовується до земельних ділянок за кожним видом цільового призначення в межах граничних норм (п. 281.2 ПКУ):
Для ведення особистого селянського господарства (ОСГ) — до 2,00 га;
Для будівництва та обслуговування житлового будинку:
у селах — до 0,25 га;
у селищах — до 0,15 га;
у містах — до 0,10 га;
Для індивідуального дачного будівництва — до 0,10 га;
Для будівництва індивідуальних гаражів — до 0,01 га;
Для ведення садівництва — до 0,12 га.
Особливість для земельних паїв:
Ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва (паї) не підпадають під перелік граничних пільгових площ. Тобто сам статус пенсіонера чи ветерана не звільняє від податку за «пай» автоматично. Проте для таких ділянок діє інше спеціальне правило.
Звільнення при передачі землі в оренду (п. 281.3 ПКУ)
Фізичні особи — власники земельних ділянок або паїв повністю звільняються від сплати земельного податку, якщо передали такі ділянки в офіційну оренду платникові єдиного податку четвертої групи (так званим «сільськогосподарським товаровиробникам»).
Вибір ділянки для застосування пільги
Якщо фізична особа має у власності кілька ділянок одного виду призначення, сумарна площа яких перевищує встановлену пільгову норму (наприклад, дві ділянки ОСГ по 2 га), пільга поширюється лише на одну з них. Щоб самостійно обрати потрібну ділянку, платник подає письмову заяву до контролюючого органу (ДПС) за місцезнаходженням землі (п. 281.4 ПКУ).
Підсумок: ключові правила для фізичних осіб та юридичних осіб
Земельний податок для фізичних осіб
Для фізичних осіб адміністрування податку є максимально спрощеним: суму податку визначає податкова служба (ДПС) самостійно на підставі відомостей Державного земельного кадастру (ст. 286.5 ПКУ). Власнику не потрібно самостійно проводити розрахунки чи подавати річну звітність.
Податкова щороку до 1 липня надсилає власнику за місцем його реєстрації або в електронний кабінет Податкове повідомлення-рішення (ППР) із нарахованою сумою. Сплатити вказаний податок необхідно протягом 60 календарних днів із дня вручення такого повідомлення (ст. 287.5 ПКУ).
Для громадян діє важлива податкова преференція: якщо земельна частка (пай) офіційно передана в оренду сільгоспвиробнику, який перебуває на 4-й групі спрощеної системи оподаткування (єдиний податок), фізична особа повністю звільняється від сплати земельного податку (п. 281.3 ПКУ).
Земельний податок для юридичних осіб
Юридичні особи адмініструють земельний податок самостійно: компанія зобов'язана самостійно обчислити суму податку станом на 1 січня поточного року на підставі нормативної грошової оцінки ділянки (ст. 286.2 ПКУ).
Після придбання земельної ділянки юридична особа насамперед подає до місцевої податкової інспекції повідомлення за формою 20-ОПП для взяття на облік. Надалі підприємство зобов'язане щороку не пізніше 20 лютого подавати до ДПС Податкову декларацію з плати за землю на поточний рік.
Сплата земельного податку юридичними особами здійснюється щомісяця рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця (ст. 287.4 ПКУ). Водночас на практиці бізнес часто сплачує всю суму єдиним авансовим платежем на початку року після отримання орендної плати, щоб спростити подальше адміністрування.
На відміну від фізичних осіб, для юридичних осіб пільга при передачі землі в оренду не діє. Норми ст. 282 ПКУ не містять звільнення від оподаткування в разі передачі паїв агропідприємствам. Юридична особа — власник землі залишається платником податку до бюджету, а відшкодування або компенсація цих витрат зазвичай окремо погоджується в умовах договору з орендарем.
Що робити, якщо податкова нарахувала податок помилково?
На практиці нерідко трапляються випадки, коли фізичній особі надходить повідомлення-рішення (ППР) за ділянку, яка вже здана в оренду агрофірмі на 4 групі ЄП, підпадає під пільгу або була відчужена.
Покроковий алгоритм дій:
1. Перевірте Електронний кабінет платника: зайдіть до кабінету на порталі ДПС та перевірте наявність нарахованих сум і стан розрахунків із бюджетом.
2. Не сплачуйте податок одразу: якщо нарахування помилкове або ви маєте право на пільгу, не поспішайте вносити кошти — процедура повернення надміру сплачених податків із бюджету є бюрократично складною.
3. Уточніть інформацію в реєстрах: переконайтеся, що договір оренди зареєстрований у відповідних державних реєстрах (ДРРП і ДЗК), а агропідприємство перебуває на 4 групі єдиного податку та здійснює нарахування.
4. Подайте заяву/скаргу до ДПС: зверніться до податкового органу із заявою про проведення звірки даних та скасування неправомірного ППР, додавши витяги з ДРРП та ДЗК про існування оренди, довідку від орендаря або документи, що підтверджують право на пільгу.
Корисні матеріали та зразки документів:
Готові шаблони скарг до ДПС щодо скасування помилкових рішень ви можете завантажити в нашому Telegram-каналі «ЗЕМЛЕХАБ».
Олег Простибоженко, адвокат, кандидат юридичних наук, автор YouTube-каналу «ЗЕМЛЕХАБ»
Сергій Простибоженко, експерт з ринку землі, автор YouTube-каналу «ЗЕМЛЕХАБ»
